Від простого до складного (лат. a simplici ad compositum).
Графік здобуття знань сучасною людиною
Для того, щоб ви краще зрозуміли, як відбувається здобуття знань сучасною людиною, я надав графік. На зображенні відображені рівні здобуття знань з окремого питання. Він, на мою думку, найкраще пояснює, як все відбувається. На цьому графіку можна побачити, як поступово зростає рівень обізнаності людини. Ви бачите на моєму графіку етап саме сучасної схеми здобуття знань, яка складається з багатьох послідовних етапів. Вона не завжди була такою. У давнину був би інший графік. Знання отримували від батьків, з міфів, на "вулиці" та з Біблії. Донедавна теж був інший графік. Ви ж добре розумієте, що Вікіпедія, а тим більше штучний інтелект (ШІ), з'явилися у нашому житті не так вже й давно. До того, як вони з'явилися, люди, які хотіли про щось дізнатися, шукали поряд із собою людей, які про це щось знали. Якщо не знаходили, то одразу бігли до бібліотеки. Шукати в енциклопедії. У ролі медіа в ті часи виступало "сарафанне радіо". У більшості випадків людям доводилося обходитися без знань. Покладатися на власний розсуд і на "практику як критерій істини". Ця звичка людей до епохи інтернету дуже вкорінена й сьогодні. Якщо хтось із моїх читачів ще не позбувся її, зробіть це негайно. Мене завжди дивувало, що деякі люди годинами використовують інтернет, щоб розібратися, який гаджет їм більше пасує, але важливі бізнес-рішення ухвалюють під час поїздки на роботу. Власники бізнесу переймають інтернет-досвід своїх працівників, навіть не замислюючись над тим, як вони його здобули. В той час як свій бізнес-досвід не поновлюють, бо такими інтимними питаннями підприємці між собою не діляться.
Навчальні заклади — це інституції, а не джерела знань.
Не дивуйтеся, що ви не бачите на графіку навчальних закладів на кшталт університету. Бо навчальні заклади є інституціями, а не джерелами знань. Інституціями, що надають доступ до знань, джерелом яких є здебільшого книжки, лекції чи дисертації професорів, які там викладають. Може здаватися, що самі професори і є джерелом знань, але це ілюзія. Ніде ви не знайдете викладача, який впарює студентам власні теорії, які до цього не були узгоджені з інституцією і не стали частиною її навчальної програми. Звісно, буває, що професори займаються безконтрольною пропагандою якихось своїх гендерних, соціальних та політичних теорій. Але їх навряд чи можна віднести до знань. Ви не бачите на схемі освітню інституцію, але вона там є. Як то кажуть. "Ви тут не бачите Мальчика, але ж він тут є." Єдине, що можна вважати і джерелом знань, і одночасно установою, — це короткі навчальні курси або вебінари, які проводять автори. Вони ж і розробляють навчальний матеріал на основі свого досвіду та самі його погоджують. Навчальні курси та вебінари як джерело знань я нижче розгляну, але у власників бізнесу вони зараз не користуються попитом. Тому й зникли з моєї схеми кривої навчання.
До речі, я передивився на YouTube дуже багато лекцій від провідних західних університетів. Іноді й цілі курси. Сотні відео. Вони були у вільному доступі. Дуже всім раджу це медійне джерело знань.
Пояснення графіка здобуття знань
Вісь Х на схемі — це вісь часу. Вісь У — це вісь рівня обізнаності. Ці вісі координат не для кількісного, а лише для якісного відображення процесу. Вони можуть змінювати масштаб залежно від складності питання. Якщо питання не досліджувалося раніше, то може статися, що здобуття знань про нього через теорію неможливе. По такому питанню піднятися вище нульового рівня можна тільки через практичний досвід. Всі рівні можна побачити, вивчаючи лише добре відомі питання, про які вже написані книги. Більшість знань, потрібних підприємцям, — саме така.

〈1〉 Перший рівень знань — медіазнання
Ми спочатку знаємо про щось лише те, що десь почули. Я називаю такі знання медіазнаннями. Колись ми отримували перші знання від людей, але зараз ми по самі вуха в медіа. Люди можуть не згадати, де вони дізналися про таке явище, як емоційний інтелект. Коли їх запитаєш, вони лише повторюватимуть те, що десь почули, але не пояснять точно, про що йдеться. Дорослі перестають замислюватися над усім, що почують, бо чують забагато. Не вистачить життя, щоб "критично" все осмислювати, як радять прибічники "медійної грамотності". Приклад медіазнання —"…щось чув про це, але точно не скажу". Назву це першим рівнем обізнаності. Щоб трохи підняти цей рівень від 0,1% до 5%, можна подивитись YouTube-ролики або документальні фільми.
〈2〉Другий рівень знань — енциклопедичний
Другий рівень обізнаності вам може надати Вікіпедія. При цьому це буде значний внесок. На мою думку, ви можете прочитати лише 20% інформації про якесь явище у Вікіпедії і отримати до 80% обізнаності щодо нього. Цього може вистачити, щоб зробити висновки та ухвалити некритичне рішення. Йдеться не про те, що ви можете дізнатися про все одразу в Вікіпедії. Мова про те, що ви можете дізнатися про що завгодно. Скоріше за все, в дуже стислій формі, але цього буде достатньо, якщо йдеться про щось просте. До того ж ви також можете отримати посилання на джерела — на ті самі книжки, на які посилається стаття в Вікіпедії. І продовжити навчання за цими книжками. Посилання на книжки там у дуже зручному форматі в кінці. Згодом ШІ буде в нагоді. Він швидко покращується останнім часом.
〈3〉Третій рівень знань — книжковий
Третій рівень обізнаності вам можуть надати книжки. Це додасть лише 20% того, чого ви ще не знали. Але які ж це будуть якісні відсотки. Це буде насправді глибоко. Ви будете знати значно більше про те, про що до цього вже дізналися з Вікіпедії, а також дізнаєтеся про те, чого там не знайшли. Дізнаєтеся не тільки про теорії, а й познайомитеся з авторами цих теорій, з їхніми доказами та обґрунтуваннями. Йдеться про такі книги, як моя (-)) — не про абиякі. Також вам може знадобитися кілька книжок про одне й те саме, щоб знайти потрібне. Щоб обрати автора, якому ви більше довіряєте. З книгами не все так вже просто, тож далі ще поговоримо про них.
〈4〉Четвертий рівень знань — недосяжний
Четвертий рівень для смертної людини недосяжний. Це рівень істини. На своїй схемі я наблизив його впритул до книжкового рівня. Я це зробив суто з мотиваційною метою. Якби я намалював цей рівень там, де, я думаю, йому місце, то схема б дуже розтягнулася вертикально. Тоді це була б ілюстрація того, що в навчанні немає жодного сенсу, а я б цього не хотів. Насправді я точно не знаю, де знаходиться істина. Наскільки вона вища або нижча за мою уяву про неї? Думаю, що я трохи оптиміст. Але ось що я скажу вам на захист своєї схеми здобуття знань. Колумб розумів, що Земля – це куля, але точно не знав, якою саме вона була. Здається, він значно помилявся щодо розмірів Землі, тому і подумав, що досягнув Індії. Висновок, який ми з цього маємо зробити, такий. Колумбу вистачило знань, щоб відкрити Америку.